Про рими у 1928 році
Я спілкуюсь на різних літературних сайтах. У прозу не лізу, але поезію берусь критикувати, тому що вважаю себе досить компетентною в цьому плані. Найбільша проблема — це неуважність (поетів) людей, що пишуть вірші, до римування.
Мовляв, он Тарас Григорович римував воля-доля, і нічо — він наша гордість! Стомилася поянювати, що поезія розвивається разом з суспільством. Стомилася пояснювати, що римувати одну й ту саму частину мови, а надто у одному й тому ж відмінку — не варто. Стомилася пояснювати і про дієслівну риму… Але — цей пост не про правила римування.
Буквально вчора перечитувала Євгена Плужника, і натрапила на наступний вірш. 1928 рік! А яке римування — комар носа не підточить! Вчіться:
Уночі його вели на розстріл.
Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип,
На неголенім обличчі гострі
Волоски...
Віддалік, немов цілком байдуже,
Офіцер димок цигарки плів.
Тільки неба хмарний, темний кужіль
Чув нудне і коротеньке - плі!
Відбулось. Мета моя далека,
Я такої смерті не боюсь! -
Зійде кров, немов всесвітня Мекка
Для твоїх майбутніх синіх блюз!
Мовляв, он Тарас Григорович римував воля-доля, і нічо — він наша гордість! Стомилася поянювати, що поезія розвивається разом з суспільством. Стомилася пояснювати, що римувати одну й ту саму частину мови, а надто у одному й тому ж відмінку — не варто. Стомилася пояснювати і про дієслівну риму… Але — цей пост не про правила римування.
Буквально вчора перечитувала Євгена Плужника, і натрапила на наступний вірш. 1928 рік! А яке римування — комар носа не підточить! Вчіться:
Уночі його вели на розстріл.
Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип,
На неголенім обличчі гострі
Волоски...
Віддалік, немов цілком байдуже,
Офіцер димок цигарки плів.
Тільки неба хмарний, темний кужіль
Чув нудне і коротеньке - плі!
Відбулось. Мета моя далека,
Я такої смерті не боюсь! -
Зійде кров, немов всесвітня Мекка
Для твоїх майбутніх синіх блюз!
78 коментарів
у мене було багато конфліктів в мережі, коли я писала людям щось типу — облиш писати взагалі, краще малюй чи печи пироги.
Після такого мене обзивали бездушною і слали листи на пошту з докладним описом моєї жорстокості і страждань поетів, які прийшли на ЛІТЕРАТУРНИЙ — на мінутачьку! — сайт для того, щоб лікувати свої душевні рани, а я їх «вбиваю словами».
Притримуюсь думки: краще штовхнути — або впаде, або полетить.
Не думала, що буду ще десь щось дописувати… Просто хочу сказати, що Алла дещо… переоцінює здатність окремих особистостей впливати на мене…
Алько, повір, мені цікавіше, коли мене сприймають за «геніабельну фінансову птицю, яка бачить лише себе і вважає себе досконалою», аніж за нещасну, пригноблену, зламану, доведену до відчаю мученицю )
Попри все, дякую тобі за хороші слова. Приємно знати, що на цьому сайті є принаймні одна людина мого резонансу )
А ще, ВКурсі не робить каву в постіль. і ЦЕ ПОГАНО
Уявімо: заходжу я в магазин, а за мною закривають двері і кажуть «вийти ви не зможете ніколи». Чого? Так і тут.
Ні.Ні.Ні. Ваш приклад невірний в корені. Ви можете на користуватись, не заходити більше на ВКурсі. Тобто, ви можете зайти і йвийти в будь-який час. А те що Ви хочете(видалення дописів і профайлу), це:
Уявімо: заходжу я в магазин, мені тут щось не сподобалось. Де кнопка «стерти пам'ять продавця і всіх клієнтів», які побачили, що я зайшов, хочу стерти це! А… немає? Це ж не демократично!!! АААА!!!
Якось так :)
Тому що ви повинні нести відповідальність за те, що ви сказали(написали), як і в реальному житті.
Якби це був, якийсь скажений експеремент котрогось психолога, то він певнешо хлопав би в долоні…
Можливість висловити свою думку і сама думка — тепер це ніщо у порівнянні з можливістю їх відкоментувати. Некерована спільність структурувалась і вже стереотипізувалась (тупе слово, проте не знаю чим його замінити). Ми скоріше маємо справу не з авторами і їх текстами, а «стереотипними образами» (характерними для нашого хворого соціуму) та бажанням «поімєть» йотексго т. Тут тобі образи і «ображеної», і «захисника», і «анархіста», і «конформіста» і ще багато чого іншого…
Проте для мене особисто (а чьорт побєрі, я всеж таки політолог) головним висновком є те, що контроль над мережою можливий, якщо модераторів усунути від реального керування, поставивши правила вище людської сакральної емоції, мережа перетворюється на щось прогнозоване та «таке», яким можна маніпулювати зсередини.
Хоча наразі кількісна складова перемогла якісну. Спроба бути обєктивним — це втручання у власний світ іншого користувача. Це призводить до того, що ми не спільнота «нових», якісно нових буковинців, які творчо мислять, а 251 споживачі свого ж продукту, котрі розуміють, що творять неідеально свій 251 всесвіт, але все одно не можуть зупинитися.
Моя апеляція не до конкретних людей, а до системи нових імпульсів, які здатна породити мережева система взаємодії людей.
Встановити баланс тяжко, це як запихати назад в тюбик зубну пасту.
проте, Я певен Вам це вдастся.
Людина, яка зважується (!!!!) уже заслуговує на повагу, а ви на таку річ не здатні, бо є «здари№, а є нездари і велике Я (суддя), що може вказати пальцем на гівно і сказати, що це культура і навпаки.
Будьте добріше до людей…
P.S… при чому тут жодних образ особистого характеру — з Лілією виступали на одному вівторку і нічого поганого про неї, як про людину, сказати не можу, навіть імпоную, а з Юлією я взагалі не знайома.
Взагалі ставити мистецтво на конвеєр якось недолуго.
Хіба суть творіння у лише римах, а не у змістах, почуттях, які вони передають?
Доречі знову радію за свій рейтинг, варто мені щось прокоментувати, як він одразу падає.)))
це, як скульптор має навчитися тримати різця і відсікати усе зайве від каменю, шматочок за шматочком. бо супергеніальноупевнений у собі скульптор відфалатає кусок каменю і пораниться сам або поранить когось.
Як казав Гумільов, поет має спочатку навчитися віршувати по правилах, а уже потім забути про них)
до речі, не всі починають з нуля. у мене є кілька знайомих прекрасних поетів, які почали писати в дорослому віці і одразу дуже добре. так що — хто яким шляхом йде.
Ще раз наголошу — проблема не в тому, що людина вживає риму любов-кров. проблема в тому, що вона при цьому вважає її прийнятною, називає себе поетом і не хоче працювати над собою.
Погоджуюсь, а то щось багато критичних зауважень до авторів я тут прочитав. «Не судіть і не судимі будете»!
Власне, Алька правильно сказала, що моїм бажанням було покинути блогосферу, водночас залишаючись звичайним читачем (бо таки трапляються подекуди вартісні статті, які цікаво читати). Але ж ви тут такі кумедні речі пишете, що, маючи можливість втулити свої 5 копійок, просто нереально цій спокусі не піддатися (а якщо вірити Олександрові Ткачуку — ще й шкідливо :) )!
Не знаю, чи були ще колись випадки видалення кимось своїх постів, але, оскільки в даній дискусії за приклад наводили мене, то й відповідати буду за себе.
Отож, по кілька копійок до всього вищесказаного:
1) Причиною анулювання мною своїх дописів було не те, що я не вмію адекватно сприймати критику, а те, що я цілковито з цією критикою ПОГОДЖУЮСЬ. А коли так, то навіщо засмічувати сайт писаниною рівня «любов-кров»? Щодо заборони коментування — логічно: нема дописів, нема й коментарів. А ті розмови, які уже були розвинуті, на мою думку, на той час дійшли до логічного завершення зі взаємними поклонами і розшаркуваннями.
А ви тут чого понаписували… Безвідповідальність, відмова від свого минулого, несприйняття його, несприйняття себе, бажання стерти пам’ять людей… Вам то все дуже потрібно? То я відновлю, мені не принципово. Ставте плюси, мінуси, а хоч інтеграли. Можете там навіть поговорити про проблему самогубства китів біля узбережжя Сенегалу…
2) Святослав Вишинський вказував на конфлікт інтересів «якість сайту»-«особистісний світ автора». Я вбачаю інший — «якість сайту»-«документальна повнота сайту». Хочете високий рівень якості — не заперечуйте проти ліквідації невідповідного. Хочете максимального наближення до реального життя — будьте готові до співіснування з ідіотами та графоманами. То чого ж ви хочете, люди?
3) Щодо технічної можливості повного видалення. Спілкувалася з програмістами. Можливість цілком реальна. Втім, я розумію (і для цього програмістом бути необов’язково), що написання коду і його ПЕРЕнаписання — це, як кажуть одесити, дві великі різниці.
4) Щодо рівня «літературності» цього сайту… Витяг з концепції ВКурсі: «На блогах ВКурсі.ком публікуються як справжні статті, так і особисті роздуми, короткі ремарки, оцінки поточних і непоточних подій, подані як формальною, так і напівформальною мовою… Вітаються художня проза, есеїстика, котрі можуть органічно вписатись у контекст блогосфери та урізноманітнити його.» Зосереджую вашу увагу на словах про «особисті роздуми» і «вітаються художня проза...». Вітаються — значить, це однозначно не основна тематика. А коли її ще вписати в категорію «Особисте (некатегоризоване)» — сприймайте як особисті роздуми, І НЕ БІЛЬШЕ.
Наостанок особисте спостереження: випадково чи ні, весь сайт побудований на боротьбі контрастів і протилежностей. Якось не помічається у вас напівтіней: або геній, або нездара; або лібералізм, або авторитаризм; або зверхність і самозакоханість, або нестача волі і сил протистояти ворогам… Знаєте, є таке поняття, як золота середина…
У мене, Алька, в житті не драми, у мене — театр абсурду )
P.P.S. Бомбовий коментар у мене вийшов, нє? )))
А на «бабайків» не звертай уваги! З Новим Роком, Алька!